Спільне редагування наживо

Двоє людей можуть відкрити той самий розділ і писати в ньому одночасно. Зміни з’являються під час набору, курсор кожного видно іншому, і нікому не потрібно чекати своєї черги чи пересилати текст туди-сюди.

Що воно робить

Поля з форматованим текстом — текст і синопсис розділу, біографія персонажа, описи істот, подій, записів, локацій, організацій і місць — стають спільними документами, поки відкриті. Зміни зливаються, а не перезаписуються: двоє, хто пише в різних абзацах, зберігають свою роботу, а двоє, хто пише в одному, отримують обидва набори слів, а не той, чиє збереження надійшло останнім.

Індикатор показує збереження наживо, поки поле спільне. Зберігати нічого не треба — текст уже в усіх, хто його відкрив.

Що буде, якщо зв’язок урветься

Ваш редактор продовжує працювати. Зміни, зроблені без зв’язку, зливаються після відновлення, а збережена копія відбудовується з бази даних, якщо вони колись розійдуться. Документ ніколи не лишається з роботою, яка існує лише в одному браузері.

Хто може цим користуватися

Читання і редагування відповідають вашій ролі в проєкті. Учасник із доступом на читання бачить, як текст оновлюється наживо, і бачить курсори інших; учасник без права запису не може його змінити, і сервер перевіряє це на кожному повідомленні, а не покладається на редактор. Втрата доступу до проєкту закриває відкритий вами документ.

Чому запуск поступовий

Спільний документ живе в пам’яті одного серверного процесу, що накладає реальну межу на те, скільки їх може бути відкрито водночас і як можна масштабувати сервіс. Функція вмикається для окремих облікових записів і проєктів, щоб до цієї межі підходити свідомо, а не виявити її раптово.